Відносини України і Угорщини нагадують гойдалку. Як тільки відбуваються вибори в якійсь з країн, тема угорської громади на Закарпатті стає однією з центральних у ЗМІ. Причому, в обох країнах. Як тільки починається загострення, міністри закордонних справ обмінюються заявами, а за якийсь час змінюють риторику і гасять пожежу. І так – чи не щороку з 2014-го.

А пік загострень у відносинах припав на травень 2014 року, період початку російської агресії проти України. Тоді прем’єр Угорщини Віктор Орбан, ймовірно скориставшись слабкістю України, заявив про необхідність створення Угорської автономії в Україні та запровадження подвійного громадянства. Україна відповіла жорстко.

Але окрім громадянства і «автономії» між Угорщиною і Україною – сила-силенна дискусійних питань. І чи не найгострішим з них в останні роки питання освітні.

За часів президента Петра Порошенка був ухвалений закон «Про освіту», який визначав переведення освіти нацменшин на українську мову. Пізніше, вже за президента Володимира Зеленського був ухвалений закон «Про повну загальну середню освіту». Документи передбачають переведення освіти нацменшин на державну мову.

Єдиною нацменшиною, яка гостро критикує ухвалені документи, є угорська. Задля вирішення суперечок була навіть створена двостороння робоча група, яка має напрацювати компромісне рішення.

Цікаво, що вже принаймні пів року сторони уникають критичних випадів на адресу одна одної. Невже мрії про автономію угорців, подвійне громадянство чи освітні претензії розтанули як роса на сонці? Чи це лише затишшя перед бурею, якою можуть стати майбутні вибори в Угорщині?

В ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» Надзвичайний і Повноважний посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто розповів про те, яким може бути компромісне рішення у питанні освіти для угорців Закарпаття, коли зустрінуться Віктор Орбан і Володимир Зеленський, чому для Угорщини, а не України питання автономії прийнятне, а також чому Угорщина продовжує купувати газ у «Газпрома».

«Сьогодні 100% угорських студентів і учнів шкіл вчать усі предмети угорською мовою»

Пане посол, після минулого року, коли між Угорщиною і Україною було чимало конфліктних моментів, відносини стабілізувалися. Взимку відбулася зустріч глав МЗС двох держав. Але вже два роки не зустрічалися лідери - Віктор Орбан і Володимир Зеленський. Що, окрім пандемії, заважає провести зустріч?

Дуже цікаво, що питання «коли відбудеться зустріч» вважають найважливішим. Наш міністр близько пів року тому сказав, що зустріч відбудеться, коли буде контент, тобто її наповнення. Лідери дійсно можуть зустрітися, але тоді, коли усі наші проблеми будуть позаду.

В адміністрації Віктора Орбана заявляли, що глава уряду Угорщини може зустрітися з українським лідером без усіляких додаткових умов. Є вже дата зустрічі?

Угорська позиція завжди полягала в тому, що слід зустрічатися, коли немає серйозних проблем. Дати зустрічі поки немає. У нас є час до цієї зустрічі вирішити ті питання, які стоять на порядку денному. Як все буде розв’язано, така зустріч лідерів може дати нам усім більше перспектив для розвитку двосторонніх відносин.

Що маєте на увазі під контентом? Який зміст буде у меморандумі, який готується до підписання двома лідерами? За нашою інформацією, текст його уже погоджений сторонами.

Поки не можу вам предметно сказати. У дипломатії є традиції, що поки документ існує у вигляді проєкту, ми його не обговорюємо. Його одноосібне обговорення буде неправильним вчинком по відношенню до нашого партнера – України. Є різні проєкти меморандуму. Зараз іде узгодження позицій. Можу лише зазначити, що у документі може бути написано, що ми співпрацюємо багато років, у нас гарні відносини і на майбутнє плануємо те і те. А можуть бути написані конкретніші речі, зокрема наші двосторонні проблеми, зазначивши наше спільне прагнення їх розв’язати.

Звичайно, логічно було би вписати у документ перспективи України щодо євроатлантичної інтеграції, яку ми завжди підтримували. Також можна було б додати дуже практичні питання: про прикордонні пункти, побудову мосту, економічні, транспортні, екологічні питання.

Ужевідбулосядвазасіданняукраїнсько-угорськоїміжвідомчоїробочоїгрупиз питаньосвіти, на яких ви були присутнім. Про які результати засідань можна сьогодні говорити, чи є прогрес, в чому суть компромісу?

Відбувається реконструкція взаємної довіри, так би я сказав. Довіра завжди у нас була, але останнім часом трохи ми її розгубили, то зараз це потрібно поновлювати. Ця робоча група займається найскладнішим - питанням освіти нацменшин в Україні, в тому числі угорської. Адже саме це питання стало найпершим бар’єром, який не допомагає гарним відносинам між нашими країнами.

На роботі цієї групи лежить велика відповідальність. Вона має в рамках закону, який існує, знайти механізм зберегти таку освіту для угорців, яку вони отримували і раніше. Найбільша проблема в тому, що цими питанням завжди займалися не експерти, а політики. Тобто угорська позиція завжди була юридичною, професійною, але відповіді з боку України завжди політизованими. Після створення цієї групи виникла абсолютно інакша ситуація. Ми поставили у рамках роботи групи професійні питання і отримуємо на них професійні відповіді.

Наприклад?

Ми боялися, що наприкінці шкільної освіти діти втратять можливість учити угорську мову і вчитися на угорській мові. Станом на сьогодні можна сказати, що на 100% угорські студенти і учні шкіл вчать усі предмети угорською мовою, окрім української мови і літератури. Новий закон про середню освіту, а це наступний етап реформи після ухвалення базового закону про освіту, передбачає, що предмети повинні викладатися українською мовою обсягам не менше, ніж 60%.

То який ви пропонуєте компроміс?

Не про відсотки мова. Найперше питання: чому 60%, а не 55%, наприклад? Ми і хочемо дізнатися, що це за відсотки, як цей процес працює. Хто вирішує ці питання? Чи мають голос батьки і самі школярі? Яку роль у цьому грає школа, чи винятково міністерство ухвалює рішення? Поки на них немає відповідей. Одразу після ухвалення освітнього закону у Будапешта виникло враження, що це українізація, а не унормування педагогічних проблем.

Є проблема відсутності підручників угорською. Бо предмети української літератури і мови для україномовних і угорськомовних дівчат і хлопців мають по-різному викладатися. Якщо, звичайно, ціль, щоби діти опанували предмет. Підручники потрібні, щоби діти не загубилися і засвоїли матеріал. Знаєте як я починав учити українську? За допомогою львівського підручника для канадських українців. Підручник був англійською і українською мовами. Робоча група займається в тому числі питаннями підручників.

Ми завжди погоджувалися з тим, що якщо хлопець, чи дівчина після закінчення школи не володіють в достатній мірі українською, то це ненормально, система освіти погано працює. Преса часто пише, що закарпатські угорці не знають української. Якщо дійсно дитина 10 років вчила мову (українську) і не вивчила, мабуть, це проблема. Її також потрібно включати до контексту обговорення.

Обидві співголови цієї робочої групи дуже серйозні професіоналки (заступниця Міністра освіти і науки України Віра Рогова і Державна секретарка Міністерства зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини Оршоя Пачай-Томашіч), вони шукають шляхи вирішення проблеми, а не створення нових. Українська сторона в цьому освітньому процесі також каже про помилки свого освітнього закону, його заполітизованість.

Наведу простий приклад з цього закону. Він передбачає створення ліцеїв, але держава підтримуватиме заклади, які працюють в населених пунктах, у яких проживають щонайменше 50 тис. людей (п.1. ст. 32 Закону Про повну загальну середню освіту, – «Главком»). Це означає, що у невеличких містах не буде ліцею. Це важливо тому, що ліцеї є певним підготовчим етапом для учнів, які завтра вступатимуть до університетів. Зараз м’яч на боці українського парламенту, цією проблемою потрібно займатися.

З одного боку ви погоджуєтеся з ухваленим в Україні освітнім законом. З іншого позиція Угорщини незмінна - хочете, щоби уся середня освіта для угорської громади здобувалась угорською мовою. Тобто слід визнати, що Україна і Угорщина на сьогодні продовжують мати абсолютно протилежні позиції?

Абсолютно ні. Зараз наші позиції все ближче і ближче одна до одної. Ані українська, ані угорська сторони ніколи не були крайніми радикалами у цих питаннях. Ми уже зрозуміли, що українська сторона хоче, щоби діти, які закінчуватимуть школу, вільно володіли українською. Угорська сторона хоче зберегти наскільки це можливо, позитивні моменти старого закону про освіту, які стосуються нацменшин. Є гарне поле для компромісу. Ми хочемо, щоби сама громада вирішувала, якою мовою відбуватиметься освіта у школах.

Про які часові рамки домовленостей йдеться?

Було би краще, якби ми почали зустрічатися у форматах робочих груп ще до написання і ухвалення нинішнього закону. Навіть Венеційська комісія сказала, що новий закон не має вступити у дію до 2023 року, оскільки потрібно дати час для розуміння одне одного, створення системи, яка нормально працює.

Ну принаймні з терміном 2023 роком ви погоджуєтеся?

Якщо ми знайдемо взаємне поле розуміння, то це може бути і 2022 рік. Головне – є надія, політична воля, що ці професійні переговори матиму

Джерело