Ускладнене дихання, посинілі губи чи обличчя – усе це може бути симптомами того, що рівень кисню у крові став нижче норми. Це може загрожувати життю людини. В таких випадках потрібна киснева терапія. Подібні симптоми відчули на собі ті, у кого хвороба має складний перебіг. Щоб відновити рівень кисню у крові пацієнтів, у лікарнях до ліжок підводять кисневі точки. Ними мають бути обладнані всі відділення, де лікують коронавірусну інфекцію. Журналісти-розслідувачі агенції "Четверта влада" з'ясували, що рівненські посадовці втратили 15 мільйонів гривень, які могли піти на кисень для пацієнтів лікарень. Це спричинило додаткові витрати для медзакладів та пацієнтів, а також поставило під загрозу життя частини недужих. Історія як приклад Брат Наталії Нідельської у жовтні 2020-го захворів на коронавірусну хворобу. Його госпіталізували в Рівненську центральну міську лікарню. "Виписували його із сатурацією 92, пам’ятаю. І коли людина вийшла, сатурація, звичайно, почала падати. В п’ятницю ми його забрали з лікарні. В суботу ще куди не йшло, в неділю почалися жахи. Почалася киснева залежність, почалася задишка, він знов почав падати. Почали дуже боліти ноги, руки. Людина переживала такі дуже нестерпні болі, які не знімали ніякі знеболюючі. І в понеділок вже ми почали бити тривогу, звернулися до сімейного лікаря, сімейний лікар направив до пульмонолога, до вузького спеціаліста", – розповіла сестра киснезалежного рівнянина Наталія Нідельська. В міській лікарні Рівного, куди знову звернулися за допомогою, тепер допомогти не змогли, – каже жінка. "Вони брата були готові покласти в лікарню, тому що він був у важкому стані. Але сказали, що кисню, кисневої точки в тому відділенні кисневої точки нема, і вони нам не допоможуть. А в нашому випадку, крім ліків, потрібен був ще сам кисень. Дали пораду: їдьте в ліс, шукайте собі “дєжурну” сосну, ставайте біля неї і дихайте. І все буде, і вам буде щастя. Це був листопад місяць, тоді було дуже холодно, всі відкривали вікна. Всі ходили, вибачте, у шубах і взутті вдома. Тому що вибору і не було іншого. І отак от жили", – розповіла сестра киснезалежного рівнянина. Нестача кисню. Історія лікарні Журналісти-розслідувачі запитали в головного лікаря Рівненської центральної міської лікарні Євгена Кучерука, чи був дефіцит кисню для пацієнтів у лікарні восени 2020-го року. "Післяковідних – так. Тому що ми на ковідних не могли повністю забезпечити, тому що такий потік рванув капітально, під триста чоловік. Відверто кажучи, можливо, так і було", – каже головлікар. В цей час у лікарні почали шукати спосіб, як забезпечувати кисень для пацієнтів більш стабільно. "Ми возили раніше кисень зі Львова. Машина тільки привозить, і треба знову її везти. Загалом, величезна проблема і не вистачало кисню. Ми вирішили придбати кисневу станцію", – каже директор Рівненської центральної міської лікарні Євген Кучерук. У грудні уклали договір щодо встановлення станції, а вже в лютому її встановили на території лікарні. Тепер кисень виробляють просто таки на місці. Вартість встановлення станції – 6,5 млн грн. "Ми купили за свої гроші станцію, заробили і поставили перші. Ще й комітет Верховної ради приїжджав подивитися. Поставив нас у приклад. І бюджетний комітет Верховної ради до нас звернувся, щоб ми підказали, як так зробити, щоб всі опорні лікарні України мали ці станції", – розповів Євген Кучерук. За словами директора ЦМЛ, використали для придбання гроші, які лікарня отримала від НСЗУ за лікування ковідних хворих. Держава гроші давала У жовтні 2020-го року Кабмін із держбюджету виділив 1,5 мільярди гривень на забезпечення ковідних лікарень киснем. Регіони отримали різні суми. Рівненщина тоді отримала 22 мільйони державної субвенції. Менше отримала тільки Луганська область, частина якої окупована — 21 мільйон. Ця субвенція дозволила, наприклад, Кіровоградській області закупити майже 700 кисневих концентраторів, а також змонтувати системи централізованої подачі кисню в чотирьох медзакладах. В Закарпатській області закупили понад 600 кисневих концентраторів та змонтували кисневі станції для 11-ти лікарень. Виявляється, що про гроші, які Кабінет міністрів виділив для регіонів, щоб тут забезпечили пацієнтів киснем, у рівненській лікарні дізналися не одразу. "В кінці лютого, на початку березня взнали, що були державні субвенції на проведення кисню в 20-му році. На жаль ми… ніхто нас про це не повідомив, ми про це не знали і витрачали свої, власні кошти на проведення кисню", – пояснює заступник директора Рівненської центральної міської лікарні Ігор Дундюк. Начальник департаменту цивільного захисту та охорони здоров’я РОДА Олег Вівсянник переконує, що лікарні про субвенцію знали. З його слів, саме керівники медзакладів планували, що купуватимуть за ці гроші. "Керівники лікувально-профілактичних закладів сформулювали таку потребу у видатках на капітальні видатки, а також на поточні видатки для закупівлі кисню, а також розхідних матеріалів для забезпечення кисневою терапією", – каже Олег Вівсянник. Але керівник міської лікарні Євген Кучерук заперечує ці слова. – Не було такого, щоб до вас зверталися за порадою? Що прийдуть великі гроші, як їх варто використати?, – запитує журналістка Антоніна Торбіч. – Ви обіжаєте, канєшно нє. Відверто кажучи, це ж не тільки по цьому. Це по всьому. Є централізоване постачання. Все йде через обласні структури, через обласну лікарню. А потім нам шось трошки виділяють з барського плеча, – каже Євген Кучерук. Журналісти-розслідувачі попросили Олега Вівсянника показати документи, які підтверджують, що лікарні долучалися до планування витрат субвенції. Їх довго не надавали, але зрештою прийшла офіційна відповідь. Спростовує слова Олега Вівсянника про те, що лікарню долучали до планування використання коштів з держбюджету: "Управління охорони здоров’я не зверталося в міську лікарню з інформацією про очікування субвенції і пропозицією скласти запит на її використання." На Рівненщині не лише Рівненська центральна міська лікарня витрачала власні кошти на забезпечення пацієнтів киснем у той час, як на це виділили фінансування з державного бюджету. Наприклад, Дубенська райлікарня під кінець 2020-го року витратила 740 тисяч гривень, щоб змонтувати систему киснепостачання – теж із власних грошей. За ці кошти встановили кисневу бочку на три тонни рідкого кисню. На що ж витратили 22 млн держсубвенції? Як з’ясували розслідувачі, за ці гроші купили 148 кисневих концентраторів та один кисневий газифікатор. Це коштувало трохи менше семи мільйонів гривень. Решту 15 мільйонів, – тобто більшу частину, – не використали і повернули у держбюджет. Рівненська область витратила найменшу частину субвенції, порівняно з іншими областями. Чому управління не використало ці кошти – журналісти питають у керівника. Олег Вівсянник каже, що не змогли втілити початковий план. "Сформували потребу на той момент, коли у нас кількість ліжок для забезпечення надання кисневої підтримки удвічі, а то й утричі нижча від тої, на який час прийшли кошти. І на той період ми дійсно, формуючи потребу з лікувально-профілактичних закладів, мали більшу частину коштів на розхідні матеріали, які можна було закупити за поточні видатки", – каже посадовець. Іншими словами, коли управління охорони здоров’я Рівненщини формувало бюджет субвенції, то не ставило у пріоритет закупівлю достатньої кількості кисневих концентраторів чи встановлення кисневих станцій – те, що є капітальними видатками. А попросили більше грошей на поточні — наприклад, розхідні матеріали, оплату праці, відряджень чи послуг. Думка інших посадовців Таким розподілом обурюється голова Рівненської облради Сергій Кондрачук. Цю посаду він зайняв на початку грудня 2020-го. Про субвенцію дізнався, каже, в середині грудня. "Якщо поглянути на ту постанову, на розподіл коштів, то в кожної здоровомислячої людини, яка розбирається в трьох цифрах, одразу кидається в очі, що у всіх без виключення областях України розподіл на видатки розвитку, тобто капітальні видатки, значно перевищує видатки споживання. Лише в нас видатки споживання майже втричі перевищували видатки розвитку", – коментує голова Рівненської обласної ради. Журналісти-розслідувачі запитали очільників управлінь охорони здоров'я з кількох інших областей, як вони планували бюджет субвенції. Ключовим, із їхніх слів, було спілкування з керівниками лікарень. Тобто те, чого не змогло чи не захотіло організувати рівненське управління. Кіровоградська область: "Перед тим, як була субвенція, нам був запит: “Скільки вам треба грошей? Поговоріть з кожною своєю лікарнею, які ковідні, що вони хочуть і приблизно скільки це коштує." Обласна лікарня сказала: нам треба кріоконцентратор. Другі сказали: нам треба бочка, в яку заливають кисень, з розводкою. Треті кажуть: нам таку маленьку станцію. Ми зібрали і відправили в МОЗ чи то Офіс президента, і вони, орієнтуючись на це, виділили для кожної області відповідні суми", – каже заступник директора департаменту охорони здоров'я Кіровоградської ОДА Олeксандр Скрипник. Закарпаття: "Я працював до того керівником районної лікарні і розумів, що вирішення – це не концентратори. Концентратор має тимчасовий ефект. А краще інвестувати, щоб кожна лікарня мала централізовану поставку кисню за рахунок кисневих станцій-генераторів. Нам вдалося у 12-ти закладах охорони здоров’я замовити і встановити кисневі станції. Ми провели нараду, де кожен з керівників медзакладів мав обгрунтувати. Не просто що дайте нам два мільйони", – пояснив директор департаменту охорони здоров'я Закарпатської ОДА Анатолій Пшеничний. Рівне мало вихід із ситуації Ось як описує реакцію на ті події голова Рівнеоблради Сергій Кондрачук: "Я говорив тоді про це профільному заступнику, що так не можна, що ви робите, перекидайте кошти. Ми делегували ці повноваження обласній державні