Американський інвестор Курт Гросанс хотів вирощувати в Україні сою, але у підсумку… його затримали і тепер над підприємцем нависла загроза тривалого ув’язнення. Випадок – унікальний. Проте символічний. Попри обіцянку влади забезпечити іноземний бізнес «інвестнянями» почувати себе впевнено в Україні він не може. Як наслідок – охочих інвестувати в українську економіку дедалі меншає.

Голова ради Нацбанку України Богдан Данилишин констатує: протягом 2021-го надходження іноземних інвестицій в Україну залишалося низьким. Якщо не враховувати реінвестування, прямі інвестори завели в Україну $744 млн. Цей показник Данилишин називає найнижчим з 2014 року.

Зовсім інша картина вимальовується, якщо послухати прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля. Він заявляє, що у січні-вересні прямі іноземні інвестиції в Україну становили $4,8 млрд. Але тут же сам собі суперечить, уточнюючи, що «значна частина інвестицій, яка зараз надходить, — це реінвестиції», тобто вторинне використанням капіталу в результаті раніше здійснених проєктів. Тобто, це те, за що сьогоднішня економіка має бути вдячна попередникам.

Минулоріч Україна вперше зіткнулася з чистим відтоком прямих інвестицій – мінус $868 млн. Підсумки нинішнього року ще зарано відбивати, але, за даними НБУ, відтік інвестицій тривав протягом всього 2021-го.

Значною мірою негативну роль підіграла пандемія. Але це – загальний чинник для економік світу. Проте, в Україні є власний набір факторів, який робить інвестування в нашу економіку небажаним. У цих факторах розбирався «Главком».

Фатальна соя і не тільки

Пригоди Курта Гросанса «Главком» описував раніше. Якщо коротко, то у 2017-му американець познайомився з молодим агробізнесменом з Жашківщини Романом Лещенком – майбутнім міністром аграрної політики та продовольства. Інвестор найняв українця працювати у своїй аграрній компанії, яка вирощувала сою. От тільки замість сої Лещенко виростив чималий прибуток у власній кишені – така версія Гросанса. Останній звертався до українських судів, але ті стали на бік Лещенка. Тоді Гросанс нібито найняв кілера для вбивства Лещенка.

Зараз Гросанс під вартою. В Україні його можуть засудити до довічного ув’язнення, оскільки йдеться про замах на життя державного діяча.

На тлі того, як складається доля Гросанса, канадська компанія TIU може вважати, що їй дуже пощастило. Її історія менш відома, хоча назва компанії звучала з вуст самого президента Зеленського. Перебуваючи у Канаді влітку 2019 року, Зеленський сказав: «Зелена енергетика буде одним із ключових секторів для нашої економіки в найближчі роки. Я знаю, що канадська компанія TIU уже успішно працює в цій сфері. Дякуємо їм за це, і будь ласка, беріть з них приклад!»

У тому ж фатальному для інвесторів 2017 році, коли Курт Гросанс вирішив вирощувати в Україні сою, TIU також прийшла в Україну, збудувавши у Нікополі сонячну електростанцію. Станція мала давати місту чисту відновлювальну енергію. Це був перший проєкт із сонячної енергетики в Нікополі, а вкладені компанією $60 млн – найбільшою закордонною інвестицією для цього регіону.

Однак дещо пішло не так. «Наша станція була незаконно від’єднана від електромережі Нікопольським заводом феросплавів, який належить українським олігархам Ігорю Коломойському, Геннадію Боголюбову і Вікторові Пінчуку. Вони стверджували, що Нікопольський феросплавний має здійснити певний ремонт, заміну електроліній. Проте відколи наша електростанція була від’єднана в березні 2020 року, вони не проводили ніяких ремонтів», – розповідає директор TIU Влад Лізунов.

Канадці заявили, що на них чинять тиск і проводять рейдерську атаку. Коли певний час станція постояла без електрики, а її збитки стали обраховуватися мільйонами гривень, до TIU надійшла пропозиція: продати об’єкт. Але покупці пропонували за електростанцію не ринкову вартість, а зовсім копійчану ціну.

Компанія відмовилася і подала позов до суду. Як не складно здогадатися, суд першої інстанції інвестори програли, а відтак підготували апеляцію. Влад Лізунов каже, що TIU сповнена рішучості дійти й до Верховного Суду, хоча «в судах України важко знайти справедливість».

З цим могли би погодитися й інші постраждалі. Навесні поточного року ще одна іноземна компанія (чию назву правоохоронці чомусь не розголошують) втратила 96 млн грн, які вона вирішила вкласти у будівництво житлового комплексу у Подільському районі Києва. «Будівництво не розпочалося, а гроші привласнили декілька осіб, які обіцяли здійснити зведення комплексу», – повідомили у Нацполіції. Що ж, в даному випадку була принаймні порушена кримінальна справа, проте невідомо, чи повернули гроші вкладникам.

Істина не у вині

Історія з умовним хепіендом – це інвестиції у виноробство Крістофа Лакарена. Француз орендує землі біля знаменитого Шабо на Одещині і забезпечує повний цикл виноробства: від вирощування 14 сортів винограду до розливання готового продукту по пляшках. Доля Лакарена – цікава і нетривіальна, чого не скажеш про українську дозвільну систему.

Надто пізно інвестор з’ясував для себе, що для легітимної діяльності в Україні йому потрібно зібрати мінімум 14 дозвільних документів. У 2016 році податківці звинуватили його у незаконній торгівлі алкологем, вилучили обладнання та опечатали склад готової продукції. Згодом француз отримав ліцензію і акцизну марку на виготовлення вина ручним способом, а згодом і ліцензію на експорт.

На цьому, однак, випробування не завершилися. Невідомі намагалися знищити його виноградники, а поліція поставилася до скарг Лакарена так, як і завжди – індиферентно. Зараз Лакарена залишили в спокої, але злочинців не покарали і не знайшли, а сам орендар сказав виданню Ukraїner таке: «В Україні не люблять конкурентів. Це монополістична система. Окрім того, корупція… На жаль, я маю сказати, що корупція — це генетична складова не лише України, а взагалі регіону. Історично так склалося, коли у 30-х роках минулого століття були розкулачення, колективізація. Люди не мали на що жити, харчуватися. Щоби вижити, можна було тільки красти».

Інколи схильність красти набуває такий масштабів, що вимагає втручання на найвищому рівні. Ще одного іноземного інвестора згадує президент Зеленський, але цього разу згадує кулуарно. Як зазначає директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, про долю капіталовкладень інвестора з Естонії Arricano Real Estate Plc Зеленський у 2019-му мав розмову з тодішньою президенткою цієї країни Керсті Кальюлайд. І пообіцяв повне відшкодування збитків.

Річ у тім, що естонці вклали значні кошти у зведення в Києві торговельно-розважального центру Sky Mall. Але згодом вони не побачили ані грошей, ані ТРЦ. Sky Mall побудували і відкрили, але контрольного пакету акцій компанія Arricano не має. Довга історія з політичним шлейфом зводиться до простої суті: мало місце рейдерство та обмануті іноземні інвестори, які нині вимагають повернути їм $750 млн.

Здавалося, що у 2016 році у справі була поставлена крапка рішенням Лондонського суду. Однак з того часу українські бізнесмени так і не виплатили компенсацію естонській стороні. А остання продовжує сподіватися на виконання рішення суду, час від часу інформує про погрози з боку СБУ та звертається по справедливість до президента України.

Нині, як побоюється Віталій Кулик, конфлікт може бути розв’язаний таким ч