Про це він розповів у програмі Андреаса Умланда «Політична україністика».

Дизайнеркою української обкладинки є Оксана Гадзій, яка також працювала з німецьким виданням. 

«Тут різниця не в обкладинках, а в тому, яке рішення було стосовно візуального ряду. В українському виданні ми мінімізували кількість ілюстрацій, вони винесені окремим блоком на кінець, аби створити момент спогадування окремих моментів історії, які згадувались у книжці. Це якась додаткова емоція з флешбеками, які можна зустріти», - каже він.

У німецькому виданні книжки ілюстрацій більше.  

«Думаючи про те, який би міг бути візуальний ряд для німецького видання, коли, я сподіваюсь, більшість читачів, які зустрінуться з цією книжкою, не мали досвіду безпосереднього перебування чи то в Україні, чи то на сході України, - їм треба дати більше опертя. Очевидно, їх меншою мірою цікавили б роботи, які були створені художниками, чи якісь художні елементи. Мені здається, що тут важлива була документальність свідчення, щоб зануритись у ці речі. Тому ілюстрації винесені одразу після кожного з трьох розділів», - каже Олександр Михед.

Тому він включив туди велику кількість свого матеріалу, який не включений в українське видання. Це фотографії, зроблені під час мандрівок спеціально для того, щоб максимально зануритись в їхню атмосферу.