Документальний фільм під назвою "Так буть же диву" презентували у Вінниці. Це стрічка про колишню бранку теплицького гетто Маню Бігунову і табори примусової праці євреїв. Про це Суспільному розповіла одна із творців фільму Ноа Сігал. Показ стрічки відбувся у 13 вінницькій бібліотеці . На перегляд запросили вінницьких школярів.
Презентація стрічки почалася з вистави про Голокост від вихованців дитячої школи акторів. За сценарієм — діти у чорних костюмах ідуть на розстріл лише тому, що народилися євреями.
Про що фільмФільм розповідає про долю єврейки Мані Бігунової (у дівоцтві Винник). Народилася вона 1927 року в Теплику на Вінниччині. Під час Другої світової війни, коли німці захопили містечко — євреям дісталося найбільше. Усі свої спогади Меріем описує у фільмі.
У травні 1942 року маму Мані Фріму — нацисти розстріляти.
"Я чула як мама кричала, "Маня, у тебе більше немає мами". Це були її останні слова", — каже Маня.
Батько залишився в робітничому гетто, а Маню відправили на примусові роботи.
"Мили німцям черевики. Дівчата такі, як я. Потім знущалися, дуже сильно били. Якщо повільно працюєш — 25 ударів нагайкою", — розповідає Маня.
З трудового табору Маня втекла разом із подругою.
До війни на території України проживали 2 млн 800 тисяч євреїв, — каже директор музею історії Голокосту Леонід Трахтенберг. Близько мільйона — евакуювалися. Хто залишився — розстріляли.
"Загинули по різних оцінкам в 1 200 000 до 1 700 000 мільйонів", — розповів Леонід Трахтенберг
На Вінниччині ж за різними даними проживали від 173 до 178 тисяч євреїв, — каже Трахтенберг. 80% євреїв Теплика — війни не пережили. Стільки ж єврейських помешкань знищили, — розповідає Маня у фільмі. Не залишилося сліду і від її дому.
Одна з творців фільму — працівниця музею історії Голокосту в Єрусалимі Ноа Сігал каже, фільмують спогади очевидців Голокосту, бо з кожним роком їх меншає, а так важливо, щоби злочин проти єврейського населення пам’ятали у світі, і щоб таке більше ніколи не повторилося.
"Ці фільми ми ні в якому разі не хочемо, щоб їх сприймали як історії смерті. Ці фільми — історії життя і боротьби. Маня не була підпільницею, але вона героїня — дівчинка, яка попри все бореться за життя. Ризикуючи ним, тікає з трудового табору. каже — авторка фільму Ноа Сігал.
Попри усі випробування, Маня вивчилася на медсестру в Умані, потім до пенсії жила та працювала у Росії. Нині жінці — 92 роки, живе у Єрусалимі. Має доньку, дві онуки та трьох правнучок. Щороку , 27 січня - у День пам’яті жертв Голокосту, - приїздить в Україну, у рідний Теплик, аби згадати рідних та євреїв, які тоді не вижили.
Читайте також
День Соборності в Україні. Вінничани створили живий "Ланцюг Єднання" на Центральному мосту Об'єднали дві частини державного прапора. Вінничани долучись до акції "Міст єдності" Джерело
