Вдень ходять на згарище домівки і прибирають там, а на ніч ідуть у бомбосховище. У Чернігові в одному з укриттів на околиці міста залишилися жити близько 40 людей. Це ті, в кого повністю або частково зруйноване житло. Деякі люди просто бояться, що бомбардування можуть повторитися. Детальніше далі.

13 березня о 3-й годині дня у будинок чернігівки Алли Сукретної влучили російські міни, спалахнула пожежа. Цей час і досі показує обгорілий годинник. Жінка з чоловіком тоді була вдома. Каже, вижили вони дивом.

“ Сиділи в домі, коли прилетіла міна. Як сказали наші доблесні ЗСУ, що це 120 калібр був. Було 2 прильоти. Як ми залишилися живі, я й досі не знаю… Мабуть, Бог виніс нас на крилах або ангел-охоронець. Тому що сказали, що при 120 міні практично не виживають”.

Від вибуху вхідні двері перекосило і заклинило. Щоб вибратися з дому, були лічені хвилини, каже Леонід Сукретний:

“Довелося вибивати. Двері вибив, зламав ребра. Так і вибігли. Я ще схопив вогнегасника, гасити спробував, але не вийшло”.

Алла ж забігла у палаючий будинок назад – там залишився їхній пес Мухтар. Жінка винесла його. Це єдине, що вдалося врятувати.

За словами її чоловіка, цей дім він будував сам власноруч, однак, чи зможе його відновити не знає, мовляв, немає вже здоров’я. Та висловив, що відчуває до “освободитєлєй”:

“ Тяжко сказати, що я відчуваю. З однієї сторони – злість, я б їх повбивав би, гадів. Слів нема… Що можна сказати. Вони нас “освободили”. Від чого? Від нас самих чи від нашого майна? Наволоч така…”.

Тепер подружжя щодня приходить на згарище прибирати. А щовечора вони повертаються до бомбосховища, у якому живуть два місяці.

У березні в цьому бомбосховищі жили три сотні людей. Зараз таких залишилося близько 40. Це ті, в кого повністю або частково зруйноване житло.

Є й ті, хто не йде, бо боїться, що бомбардування повторяться. Перебуває тут і Надія Терещенко, її дім теж постраждав від обстрілів.

“ Вікна з рамами повилітали, двері повилітали, дах набік з’їхав – ось така у мене хата. Мені треба спеціаліст, щоб подивився, чи можу я до хати зайти, щоб вона не рухнула. Донька пів відра осколків із хати винесла. Якщо б ми були в домі, нас би просто вбило. Нас ледь не завалило в погребі”.

Жінка каже, йти їй, окрім сараю, нема куди, тому житиме тут, допоки дозволятимуть. Люди чекають, що з житлом їм допоможе влада. Подружжя Сукретних сподівається, що зможуть отримати будинок у модульному містечку, які планують будувати під Черніговом. Якщо ж ні – житимуть у гаражі.

Детальніше у сюжеті:

Читайте також:

Під Черніговом планують створити два модульних містечка для тих, хто втратив житло через війну

Джерело