Її чоловік загинув на війні, рятуючи побратимів. Вона лишилась з п’ятьма дітьми. Каже, як не благала чоловіка не йти на передову, не переконала. Він дуже любив Україну і був патріотом. У міжнародний день вдів Суспільне розкаже історію Ірини Касяненко з Кропивницького району, чоловік якої загинув на Луганщині. Йому було 36-років.
Останні два місяці Ірина Касяненко вчиться жити без чоловіка. Василь Касяненко загинув 28 квітня від двох осколкових поранень у Луганській області. Тепер вона сама виховує п’ятьох дітей. Найменшому хлопчику – п’ять місяців.
"Ця рана не загоюється. Діти ходять на гурток. Щоб вони не закривались у собі, я стараюсь виходити з ними в парк, але там ми завжди гуляли разом з татом. До другої ночі я не можу спати, сиджу на кухні і дивлюсь на його фото, ходжу на могилу".
За словами Ірини, для неї чоловік завжди був героєм. "10 квітня він виніс на собі семеро поранених бійців під Новотошківським. Потім збив БТР. Він догнав машину, кинув в неї гранату та підірвав сепаратистів. Він прикривав наших військових, коли вони відходили, і там загинув".
До війни Василь Касяненко працював вчителем початкових класів. Служив п’ять років на контракті в армії до осені 2021. Після повномасштабного вторгнення Росії вирішив йти захищати Україну.
"Як тільки почалась війна, він не міг сидіти, постійно дивився новини. Казав: "Я піду, піду". Я просила лишитися вдома заради п'ятьох наших діток. Я говорила йому, що сама їх не потягну, мені важко буде".
Цього року родина готується до двох випускних. Шестирічна Даша – в дитсадку. За словами дівчинки, тато їй сниться.
"Я дуже сумую за татом. Я любила ходити з ним на майданчик, в магазин, любила з ним гратись".
Замість чоловіка тепер жінці допомагає старший син Ігор, йому 15. У хлопця випускний у 9 класі.
"Якось не віриться, що батька немає, я завжди чекаю його додому, як і всі. Я йому обіцяв, що стану спортсменом. Я дуже хотів би, щоб він був поруч", – сказав Ігор Крупченко.
Нині родину підтримують родичі, знайомі, ті, хто знав Василя Касяненка.
"Син постійно поруч. Коли він бачить, що я плачу, він підходить і обіймає мене за плечі і каже, що все буде добре. Вася дуже любив борщ. Після похорону діти просили: "Мама, приготуй". Я стою, варю борщ і у мене ком у горлі, але я намагаюсь нікому не показувати, що так мені болить".
За словами жінки, жити далі їй допомагають діти. Вона хоче, щоб про її чоловіка не забували і вручили орден, хоч і посмертно.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм , Інстаграм та Ютуб Джерело
