Жоден комбайн уже не зможе зайти на поля, бо всюди вибухають снаряди. Люди, які зосталися в селах, виживають завдяки гуманітарці, щодня радіють, що дожили до ранку, йдеться в сюжеті  ТСН.

Сергій живе серед пустки з козенятами, гусами і собакою під обстрілами. «Вони самі ховаються, я не знаю куди самому ховатися, вони в сарай забігають», – каже чоловік.

Снаряди, міни, "Гради" - усе летить в село - найбільше дістається околицям вони повністю зруйновані. «Стріляють починаючи від 4 годин ранку до 5, потім затишшя, а потім у 8 і 9, в обід якось мало, а так в основному увечері, хоч годинники  звіряй», - кажуть місцеві.

Бабуся Тетяна колишня фельдшерка забилась у глухий кут і це її врятувало. У її у будинок і в подвір’я влучили міни. Знесло дах і повалило паркан.

Її сусідка з старенькою матір’ю виїздила, але повернулась і тепер жевревіють у селі на лінії фронту. Війна тут щодня, і щодня руйнуються нові будинки.

Слава - тракторист у селі і він лишився, не зміг кинути літніх односельців. «Чому не виїздимо? Бо тримає хата, господарство, пенсіонери, які лишились, вони безпорадні, вони не можуть балон газу заправити, поїхати до міста, купити батарейку, тримає, що я потрібен», - каже чоловік.

Коли окупанти на днях запалили пшеницю, чоловік на тракторі ризикуючи рятував односельців оборюючи поля. Щоразу як виїздить у поле не знає чи повернеться. «На сто відсотків небезпечно, ми не знаємо, що є в землі, а ще з гори сипеться», - твердить він.

Чоловік каже, дуже боляче за пшеницю, яка стоїть по полях довкола і вже не буде ніким зібрана. «Хліб лишається на землі», - сумує Слава.

Окупанти стріляють цілодобово і все це летить у село просто на голови цивільних. Скалками побило церкву, влучило у бані, але вони встояли. Так і стоїть святиня розтерзана російським залізом.

«Ми ж українці трудолюбиві люди, намагаються щось собі зробити, облагородити двір, город, в хаті, щоб було кругом усе, а вони дивуються, що туалети у нас в хаті і ванна, і бойлєр, в хаті гаряча вода, все в нас в хаті, а все знищується», - плачуть люди.

Порожнє село потопає у зелені, стоять налиті соком черешні, вишні, а збирати їх нікому. Ті хто лишився виживають завдячуючи волонтерам і гуманітарці. Людей не кидають і привозять на лінію вогню, у село усе необхідне. Поки затишшя місцеві пораються в городах, а як тільки починає гуркотіти, мерщій до підвалів. Сонце побачили і вже доборе.

Читайте також:

Навчальний рік у закладах освіти збираються почати очно, але є умови - ОП

Що обов’язково повинно бути в автомобільній аптечці 2022 року

Спека повертається: прогноз погоди в Україні на останні вихідні червня