Саме ж створення і розширення Євросоюзу можна умовно розділити на три етапи. Перший - із кінця Другої світової до шістдесятих, коли Європа почала об'єднуватись економічно, щоби пережити повоєнну бідність. Другий - із шістдесятих до початку дев'яностих, коли напрацьовували спільні механізми існування. І третій - із початку дев'яностих, після підписання Маастрихтської угоди, що започаткувала сучасний Євросоюз, яким ми його знаємо. 

Але навіщо країнам насправді об'єднуватися в таку спільноту та ще й віддавати певну політичну владу?

Про це йдеться в сюжеті ТСН за 24 червня

27 держав. Купа різних інститутів. Десятки юридичних документів, які регламентують їхню діяльність. Сотні чиновників. 400 мільйонів громадян.   Уявіть собі світ, що складається з різних брендових магазинів. Кожен магазин - це країна, його постійні покупці - громадяни, всі магазини мають менеджерів - голів урядів чи президентів. Кожен бренд має власних дизайнерів, які вирішують, як саме мають одягатися його клієнти. 

Але після Другої Світової більшість європейських магазинів було зруйновано, вони заледве могли задовольнити покупців. Відтак одразу кілька магазинів, а у випадку Європи, країн: Франція, західна Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург -  вирішують об’єднати ресурси, аби закупляти обладнання для пошиття одягу разом. І називають це Європейською спільнотою з вугілля та сталі.

Ідуть роки - і вони роблять разом все більше і більше речей. Закупляють тканини. Напрацьовують стандарти пошиття. І нарешті вирішують переїхати в спільний торговельний центр - для зручності. Адже це дозволило усім запрошувати до себе - чужих клієнтів - громадян.

На початку 1992 року в нідерландському Маастріхті підписують Договір про утворення Європейського союзу, в 1993 він набирає чинності. Відтепер Європа об’єднана політично. Менеджери кожного бутіка погодилися віддати частину влади, підписавши низку документів про те, як має працювати торговельний центр, в якому з'явилися три головні інституції: Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу та Європарламент. 

Єврокомісію створили для того, аби представляти торговельний центр з усіма брендами, які в нього входять. Вона складається з працівників кожного магазину і має право пропонувати закони. 

Рада ЄС - складається з менеджерів кожного бренду і збирається з різних нагод - це може бути нарада міністрів економіки чи соціальної політики. Вона ухвалює практично всі важливі рішення. 

Не плутайте її з Європейською радою - в неї входять топ-менеджери кожного бренду. Вона збирається не так регулярно і визначає політичний курс Євросоюзу. Європарламент - представляє клієнтів, його робота стежити за тим, що вони залучені до всіх рішень, ухвалених магазинами. Саме він має останнє слово в питанні бюджету та може вносити правки в рішення інших інституцій.

У нашого торговельного центру є дві основоположні засади. Перша - субсідарність. Себто - тільки в разі якщо маленький магазин сам не здатен впоратися з якоюсь проблемою, вирішувати її будуть централізовано. Друга - пропорційність. Себто Євросоюз займається лише тими задачами, заради яких його створювали. Тобто у дизайн одягу кожного бренду ніхто не має права втручатися.

Чим більше брендів вирішувало приєднатися до торговельного центру - тим більше відповідальності у нього ставало. Так Євросоюз починає перерозподіляти кошти допомагаючи брендам, які постраждали від тієї чи іншої кризи. На дверях з’явилася охорона, яка вирішує, кого пускати в середину, а кого ні. А також спільна платіжна система - євро. 

Разом з цим виникли і нові проблеми: деякі країни-бутіки, природно популярніші за інші, починають заманювати до себе клієнтів. Іншим бутікам здається, що їхні дизайни найкращі і вони хочуть, аби так шили одяг геть усі. Не кожен бренд може дозволити собі однаково дорогі тканини і гудзики. Менші бренди та ті хто доєднався пізніше скаржаться, що ніхто їх не слухає, і вони ні на що не впливають. 

Існують і бренди, що категорично не погоджуються зі спільними правилами, бо вважають, що вони занадто тиснуть на їх здатність робити власний дизайн. Один - Велика Британія - взагалі пішов, деякі - серйозно розмірковують. 

Хоча з часом Єврокомісія дістала більше повноважень, її рішення називають повільними, не пов'язаними з реальністю і занадто сильно дистанційованими від клієнтів. Але це не завадило Євросоюзу в 2012 році отримати нобелівську премію миру. За запобігання нових воєн і стабілізації становища на континенті.

Є багато чого ще робити, але є одне, що нас єднає. Воля залишатися хазяями наших доль, відчуття єдності і виплекана століттями ідея Європи.

Повертаючись до нашого порівняння, головна проблема закладена в принципі організації торговельного центру. Оскільки все має бути в руках менеджерів - кожне нове питання змушує їх збиратися і домовлятися - аж допоки на рішення не пристануть геть усі. Відтак рішення проблем забирає багато часу або взагалі неможливе, якщо деякі бутіки налаштовані категорично. 

Але всі європейські країни вже стільки часу вирішують свої проблеми разом, що взяти і вийти геть - надзвичайно важко і нереально дорого, що зараз на власному досвіді розуміє Велика Британія, саме тому процедура брекзіту - настільки довга і болюча. 

Тому хоча за розміром ЄС майже не поступається великим країнам - на кшталт Сполучених Штатів, Росії чи Китаю - під його дахом все ще 27 цілком самостійних держав, 27 урядів, 27 різних конституцій . І скоро - сподіваємося - стане ще більше.

Нагадаємо, що на Прикарпатті виявили громадянина РФ із санкційного списку РНБО.

Читайте також:

В Чорному морі через дії росіян загинули кілька тисяч дельфінів - еколог

Тернополянина на 3 роки відправили за ґрати за підтримку вторгнення РФ до України

Найближчим часом ситуація на АЗС зміниться: експерт назвав причину