Чому важливо нарешті призначити голову САП, і чому цього досі не відбулося, #Букви запитали у Марка Савчука, голови ради громадського контролю НАБУ.

 

– Перш за все, давайте розкриємо для наших читачів, чим важливе призначення голови САП? Чому призначення САП є важливим для України?

– Для того, щоби відповісти на це питання, необхідний контекст. Людям потрібно пояснити, що таке САП, навіщо він потрібен тощо. Доки люди не розуміють, що таке САП (а я щиро вірю, що таких більшість), немає сенсу пояснювати призначення глави. Після 2014 року Україна почала проводити фундаментальні реформи у різних напрямках, у боротьбі з корупцією зокрема. Частиною цих реформ було створення нових інституцій, які борються з корупцією. 

НАБУ, САП і ВАКС – три нові інститути, які борються з корупцією. Перша частина – це НАБУ [Національне антикорупційне бюро України], орган досудового розслідування. Це детективи, які шукають докази корумпованості топчиновників. НАБУ бореться лише із топкорупцією.

Друга частина – це САП, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Вона опікується процесуальним наглядом над слідством, підписує процесуальні документи: ордери, підозри, дозвіл на прослуховування тощо. 

Потрібно розуміти, що орган досудового розслідування (НАБУ) без прокуратури (САП) нічого робити не може. Й інші органи досудового розслідування без неї так само працювати не можуть. Для прикладу, наведу МВС та СБУ. Це також органи досудового розслідування, вони також шукають докази. Але у них не САП, а Генпрокуратура. САП і Генеральна прокуратура одне від одного абсолютно незалежні. Обидві виконують роль процесуального нагляду та безпосередньо подають справи у суді, при тому вони є стороною обвинувачення. Та людина, яка говорить у суді, що корупційний чиновник має сидіти у в’язниці, і надає докази – це прокурор. Це та сама людина, яка слідчим підписувала документи, вона ж наприкінці справи бере папку з доказами і йде до суду, і намагається посадити цього чиновника до в’язниці. А адвокати чиновника захищатимуть. Ось чим займається САП. 

А ВАКС [Вищий антикорупційний суд] – це безпосередньо суд, де це все відбувається. І ось ми маємо трійку: НАБУ, яке шукає докази, САП підписує документи, необхідні слідству, та подає справу у суді, та ВАКС, який і є судом.

 

– Все зрозуміло. Ця трійця між собою взаємопов’язана, і будь-яка боротьба з корупцією та покарання винних не є можливою без повноцінної діяльності всіх ланок. 

– Так. Тепер можна говорити про САП, і чому призначення його глави настільки важливе. Попередній глава САП – Назар Холодницький; у 2020 році він подав у відставку. Як тільки САП втратив свого голову, постало питання про новий конкурс на очільника організації. Він розпочався приблизно через пів року. Отже, у нас уже півтора року триває конкурс на голову САП. Щоб ви розуміли, конкурс на главу БЕБ [Бюро економічної безпеки] від початку до кінця зайняв лише 15 днів.

Які проблеми починаються у САП без керівника? Перше – стабільність самої структури та системи. Оскільки Україна не є законослухняною, тобто у нас масова корупція, вона — скрізь і, на жаль, прийнята суспільством. У нас суспільство поки що не виступає активно проти корупції – і це є великою проблемою. Українці дуже толерантні до топкорупції, навіть до політичної. Коли немає голови у такому органі, як САП, він починає потихеньку розвалюватися. Тому, що він як інститут – ще не настільки стійкий, і йому на початку його роботи потрібен лідер, який його за собою тягнутиме. А лідера немає півтора року. І тут ми говоримо про ту армію корумпованих чиновників, які постійно хочуть корумпувати САП, тобто заплатити гроші, щоб справа “загубилася”, або щоб вона тривала нескінченно – в такому випадку у них це вийде. 

Немає людини, яка САП захищатиме. Допустимо, як це робив Ситник [Артем Ситник, перший директор Національного антикорупційного бюро України] з НАБУ. Тут ще треба розуміти, що НАБУ намагалися корумпувати постійно – вічно хтось приходив із хабарями. Якщо не буде лідера, який усі ці речі жорстко припинятиме, то природно, що команда потихеньку розвалюватиметься. Це зараз і відбувається із САПом. 

В нинішніх умовах не виключено, що якась частина САП уже продалася. Їм не потрібно витворяти якесь свавілля, їм достатньо просто не працювати. І за півтора року ми вже бачимо, що чомусь (чому конкретно – у нас даних немає) ефективність цього органу вже падає. Однак, з радістю можна сказати, що частина САП продовжує працювати. Це ті самі ідейні прокурори, які сказали, що їм все одно, і що вони там до кінця. Однак, якщо в САП призначити нормального голову, то організація почне змінюватися. Лідер зможе потихеньку звільняти корупціонерів, прибирати від них справи, знижувати їхній вплив у структурі.

Друге – те, що ми взяли на себе зобов’язання це зробити. І воно додатково посилилося, коли 1 вересня 2021 року Володимир Зеленський приїхав до США з візитом до президента Байдена і сказав: “Як тільки я повернуся до України, я сприятиму якнайшвидшому завершенню конкурсу на голову САП”, – і… З того часу нічого не відбувається, і це дуже негативно впливає на наші відносини із Заходом.

Тепер остання частина. На якій стадії перебуває конкурс? Що відбувається саме зараз? Конкурс уже закінчився, у фінал вийшли двоє людей. Перший – детектив НАБУ, який лідирує за очками, його звуть Олександр Клименко. На другому – прокурор Генпрокуратури Андрій Синюк. 

Переможець за балами фактично відомий, це Клименко. Все, що залишилося зробити – щоб конкурсна комісія зібралася в одній кімнаті та затвердила ці результати. Тобто, зробила їх офіційними. І цього вже пів року як не відбувається. Для наших західних партнерів цілком очевидно, що ми просто затягуємо призначення глави САП. Цілком очевидним є політичний вплив на цей процес.

 

– Наскільки я зрозуміла, за відсутності голови САП значна частина впливу в правоохоронній системі зосереджується в руках Генпрокурора, призначення та звільнення якого є частиною функцій президента, так?

Ну, перше – це те, що підписувати підозри спецсуб’єктам може лише Генпрокурор чи його заступники. Глава САП з ієрархії прокуратури дорівнює заступнику генпрокурора, однак у людей складається враження, що якщо він — заступник прокурора, отже, він перебуває під ним, але це не так. Цей рівень ієрархії дано главі САП для того, щоб він міг підписувати підозри спецсуб’єктам, тобто народним депутатам, суддям тощо. Ось чому вважається, що глава САП в ієрархії є заступником Генпрокурора, насправді ж він від нього є повністю незалежним. Генпрокурор нічого не може наказати голові САП. 

Коли глави САП немає, виникає логічне питання. Хто є виконувачем обов’язків? На даному етапі це — Макс Грищук, він був заступником Холодницького і, відповідно, виконує зараз обов’язки в.о. очільника САП. Згідно з дорученням Генпрокурора, тепер, за законом, виконувач обов’язків не переймає повноважень глави САП. Тобто, він просто виконувач обов’язків, але без повноважень людини, обов’язок якої виконує. І підписувати він нічого не може, тому що у нього немає прав як у заступника Генпрокурора.

У такому разі вплив Генпрокурора на правоохоронні структури сильно підвищується.

 

– Це саме Клименко розслідував справу заступника керівника ОПУ Олега Татарова, так же? 

– Все правильно. Це досить смілива людина, яка готова працювати у найсерйозніших справах, і можна говорити, що не в останню чергу ОПУ максимально намагається відтягнути призначення Олександра Клименка на посаду очільника САП, оскільки розуміють, що після цього буде. 

Якщо ви почитаєте допис про РГК НАБУ, ми там дуже детально описували, як збиралася конкурсна комісія для вибору голови САП – ви там побачите велику кількість осіб, пов’язаних із Татаровим, що логічно, бо він – такий собі Project Manager правоохоронної системи України. Там його науковці з університету, інші знайомі. 

Одначе, добре, що члени комісії САП складаються з двох груп: з іноземців та наших представників. Усі наші так чи інакше пов’язані з Татаровим, а іноземці – об’єктивні. Завдяки тому, що їхній вплив був 50/50, ми наприкінці отримали двох фіналістів. Один – кандидат від НАБУ, другий – від Генпрокуратури. З огляду на те, що кандидат від НАБУ набрав

Джерело