Дмитро Комаров пройшов Другу світову війну, служив шість років прикордонником на території України. У свої 98 років він був змушений тікати з родиною з Херсонщини від російських окупантів.

Свою історію ветеран розповів кореспондентам Суспільного.

Перші дні повномасштабної війни в Україні Дмитро Комаров жив у Посад-Покровському, що розташоване на межі між Херсонською та Миколаївською областями.

У 98 років змушений тікати від окупації. Історія ветерана-переселенця з села на межі Херсонщини та Миколаївщини

Чоловік пригадує, як бомбили його рідне селище і як змушений був ховатися в холодному підвалі.

"У селі я жив у дочки. Там літали літаки, розбили її будинок. У неї окремий будиночок був, де все було красиво. Все знищили, розбомбили. Оголошували, що треба їхати звідти, там солдати вже з'явилися. Ми до цього кілька ночей спали у підвалі, холодно було, погано", — розповідає ветеран.

Будинок Дмитра та його дочки Галини розбомбили російські військові, знищили також все домогосподарство.

"Потім довелося виїхати, бо дуже близько почали бомбардувати. Біля нас, прямо метрів 50, скинули снаряд і ми почали боятися. І тільки нас вивезли, як другого ж дня вибухнув снаряд у дворі. Повибивало вікна, шибки летіли через мою кімнату. То я, напевно, вже й не встала там, якби нас не забрали. Дуже багато снарядів випало в садок мій, сарай згорів повністю", — говорить Галина Ропа.

Пан Дмитро брав участь у бойових діях під час Другої світової війни.

"У Другій світовій я служив до кінця. 1949 року демобілізувався. На фронті я був майже два роки, а потім був у кавалерії", — згадує Дмитро Комаров.

Галина розповідає, що батько досі повірити не може, що російська армія знищує український народ.

Путін хоче створити єдину державу, утім в нього нічого не вийде, каже ветеран. Тому що українці — вільний народ.

"Путін хоче зробити одну державу, щоб підкорялися їй, заборонити українську мову і таке інше, але ми всі українці, хоч ми й говоримо так, змішаною мовою: українською, російською. Але молодь, звичайно, буде правильно говорити. Ми хочемо самостійно жити, не хочемо ми підкорятися нікому. Україна – золота країна", — додає ветеран.

Читайте також

Пів року пошуків. Мати волонтера з Миколаєва намагається дізнатися про долю сина

Втекти від окупантів. Миколаївка рятувала себе і дитину від обстрілів, а опинилась в окупації

Усі чинили так, як дозволяло сумління. Історія лікаря з окупованої Снігурівки, що на Миколаївщині

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.

Джерело