Десантник Андрій Кобернюк сів за кермо свого бронетранспортера після того, як машину повернули з ремонту. БТР використовували в боях під час звільнення українських територій. Як машина під час бою виїжджала на трьох колесах, Андрій Кобернюк розповів кореспондентам Суспільного.

"БТР – бойова машина піхоти, призначена для доставлення десанту на позиції, для евакуації десанту, а також для штурму. Тут чотири мости, броня на ньому, в разі обстрілу є чим дати відповідь", – розповів військовий.

Андрій Кобернюк каже, що поруч під час виконання завдання сидить командир, а позаду – вісім десантників.

Десантник показав БТР, який під час бою виїхав без п’яти коліс

"Коли нам дають команду, ми відкриваємо по ворожих позиціях вогонь. При веденні бою, бокові десантні двері відкриті. Машину також використовуємо для евакуації. Допомагаємо медикам. Коли виїжджаємо, з медиками стоїмо на евакуації. Вона нас щоразу виручає".

Десантник розповів, що під час боїв за звільнення українських територій було таке, що БТР виїжджав без п’яти коліс, лише на трьох.

"З’їзд з головної дороги на поле. Почав по нас танк працювати, не було як виїхати. Двічі туди десант завіз. спочатку було мінус два колеса, потім вже мінус п’ять коліс, лишилося три. Там такий різкий горбок, доїжджаємо, а вона витягнути не може, не вистачає їй цих коліс. З п’ятої спроби виїхали, танк працював з 50-ти метрів. Вже думали навіть машину покидати, але не підвела вона нас, вивела, ми відкотилися на трьох колесах ще кілометрів 20-ть".

Андрій Кобернюк каже, коли вони виїжджають на позиції, то десант перебуває зверху, щоб чути і бачити, що відбувається навколо, адже всередині звук мотора глушить звуки вибухів.

"Про цих людей можу сказати, що вони герої. Вони йдуть на свій страх і ризик, готові віддати життя за нашу землю, вони достойні поваги. Я горджуся тим, що перебуваю поруч з ними. Ми повернемо свою землю, ми повернемо свої кордони. Перемога за нами. Правда за нами".

Військовий родом із Житомирщини. Він щодня доглядає за своїм БТР-ом.

"Ніколи не думав, що є вище щось над нами, поки не прийшов сюди. Розумієш, що вона не виїде, починаєш з нею говорити, якимось дивом її, ніби витягує, вона виїжджає. З нею треба дружити, бо ніколи не знаєш, коли вона тебе підведе, а коли виручить. З нею треба щодня, як з жінкою, говорити".

Читайте також "Доводилось евакуюватися з палаючого танка". Історія військовослужбовця з Тернопільщини

Читайте нас у Telegram - екстрені новини

Підписуйтеся на Суспільне Тернопіль у Viber

Приєднуйтеся до нас в Instagram

Джерело