Дітям із гарячих точок України намагаються повернути дитинство в Кам'янці-Подільському, куди школярі приїжджають відновити сили. Про це Суспільному розповів ініціатор проєкту "Дітям війни" Анатолій Ковальський. За його словами, діти безкоштовно проходять реабілітацію проєктом благодійного фонду "Штаб громадянської оборони SOS" за підтримки українських та міжнародних фондів, волонтерів, органів місцевого самоврядування.

Днями в Кам’янець приїхали понад пів сотні дітей із деокупованих населених пунктів Харківської області Дергачівської громади.

Жителі Дергачів та ближніх сіл Харківської області привезли з собою в Кам’янець прапор громади. Анна Ярмолович каже, що зображено на гербі міста, яке до 1943 року звалося Деркачі: "Там пташка деркач, козак, кинджали й пшениця".

Повернути дитинство. Як на Хмельниччині реабілітують дітей з

Директор тамтешньої спортшколи Олександр Лещенко каже: "Дергачі — незламні, бо російські військові так і не змогли зайти в місто". За словами вчителя фізкультури Дергачівського другого ліцею Дмитра Семенця, в Кам’янець приїхали діти з Дергачів та сіл, розташованих ближче до російського кордону і які були окуповані.

"Сказати жилося — ні. Це люди виживали. Не було світла, газу, на вогнищах готували їжу", — розповів Дмитро.

Діти мешкають у готелі, харчуються в ресторані. Коли повітряна тривога — йдуть в укриття. Дарія Овчаренко та її брат Святослав три місяці жили в окупації з бабусею. Їхня мама, розповідає, поїхала до родичів і назад окупанти жінку не впустили. Електрики, газу, інтернету і зв’язку не було. З будинку не виходили, ні з ким не спілкувалися. Ховатися від обстрілів не було де, каже Дарія: "Вдома сиділи, бо не було де ховатись. Було дуже страшно. Вибухи були поряд, дуже поряд".

За словами Дарії, російські військові заходили в їхній будинок: "Один раз приходили й давали цукерки. Вони питали, чи в нас є зброя, чи ні".

Денис Шеванов згадує російську "гуманітарку": "Вони крали в магазинах ковбасу й інші продукти, а потім нам давали. І воно вже було зіпсоване. Спочатку нам казали, що війна триватиме три дні, потім тиждень. Ми сиділи чекали, коли війна закінчиться".

Іван Халін мешкав в селі, яке, каже, окупанти оточили звідусіль: "В першу ніч в нас були вуличні бої. Стріляли з автоматів, ходили з автоматами вулицями російські військові, наші їх доганяли й вбивали. Зайшли в селище окуповане "донецькі головорізи" й сказали, що будуть вбивати волонтерів, активістів".

Харчувалися, розповів Іван, сухпайками росіян, які ті покинули в танках. Та розносили й розвозили продукти односельцям: "Ми виживали, як могли. Одного разу, коли ми розвозили гуманітарну допомогу, пішли на крайню вулицю польову, і з боку окупованого селища по нас почався вогонь кулеметний".

Як розповіла координаторка проєкту "Дітям війни" Світлана Гумінська, діти з Дергачівської громади приїхали на реабілітацію на місяць.

"Основа нашого проєкту — це психосоціальна підтримка цих діток. Крім того, це навчання, екскурсії, майстер-класи, вечірки, дискотеки, і все таке, що передбачає саме дитинство. Ми хочемо їх повернути до дитинства", — сказала Світлана.

За її словами, після місяця реабілітації діти можуть повернутися додому, а можуть залишатися надовше.

Залишається в Кам’янці й жителька Запоріжжя Слов’яна. Каже, що вдома було страшно: "Ми чули вибухи, чули, як їхали танки, ми тремтіли від страху, бігали в підвали буквально кожну хвилину".

Як розповів керівник благодійного фонду "Штаб громадянської оборони SOS" Анатолій Ковальський, зараз на реабілітації перебуває близько 150 дітей. З вересня отримували реабілітацію за програмою понад 500 дітей.

Читайте також У Кам`янці-Подільському відкрився Центр психосоціальної підтримки

Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.

Джерело