Від вересня автобуси щодня прямують до Куп’янського та Вовчанського районів, аби вивезти звідти людей. У Куп’янському ж районі оголосили обов’язкову евакуацію для дітей та маломобільних людей, йдеться в ТСН. 

По дорозі, де по обидва боки дороги самі руїни, волонтери вперто прямують під обстріли - в села Куп’янського району, там хочуть забрати людей за кілометр від лінії фронту. 

Під гуркіт російських снарядів вмовляють людей зберегти своє життя. “Ну, як ви оце собі все уявляєте? У мене четверо собак, шестеро котів, курей 50 штук”, - каже пані Галину, яку вивезти волонтерів благав її син з Німеччини.

Волонтери вмовляють евакуюватись із Харківщини, та дієвими стають тільки “переконання” росіян

Ті ладні й тварин забрати, втім жінка їхати не наважується. Хоч у Петропавлівці від вересня живе без світла та зв’язку. “То ми в них уперше були. Я думаю, що може з 3 разу, якщо, Дай Бог, все буде нормально і в нас ще вийде сюди заїхати, то з 3 разу вони таки погодяться”, - переконаний волонтер Дмитро. 

Вмовляти ж пані Наталю, не треба, за це “потурбувались” росіяни - на розі її вулиці свіжий прильот. “Я подивлюся. А там, може, я назад приїду, бо я не можу. Я не можу тут все покинути. У мене тут усе життя”, - каже жінка. 

Звільнений Куп'янськ росіяни оскаженіло поливають вогнем і вдень і вночі. Гатять саме по цивільних будівлях.

На початку березня вже оголошено обов’язкову евакуацію з трьох громад. Обов’язковий виїзд для малорухомих людей та дітей - останніх тут понад півтисячі. 11-річний Ярослав вже розрізняє, який снаряд рашисти запустили у його двір. До Харкова з ним їдуть родичі, бо мати навідріз відмовляється.

Все ж тих, хто надумав виїжджати більшає. Щодня волонетри вивозять з десяток людей. Усіх розселяють по гуртожитках, або ж везуть до родичів, допомагають оформити виплати, дають харчі, ліки та одяг. “Треба швидка? На швидкій приїдуть. Треба лежачи? Будуть лежачи. З медпрацівниками? Добре. Повезти до хоспісу? Без проблем. У Полтавську область повезти? Та повеземо і до Полтавської області”, - каже Дмитро про прохання людей, яких евакуює. 

Евакуйовані довго оговтуються, звикають, що немає постійних звуків вибухів, а далі облаштовують тимчасовий побут. Влаштовують дітей у садочки та школи і сподіваються чимскоріше повернутися додому.

Читайте також:

Збиття росіянами безпілотника США у міжнародних водах: чи задовольнять пояснення РФ американців

Тіла розстріляних знаходять і досі: у деокупованому селі на Херсонщині місцеві розповідають про бої

На Прикарпатті волонтери змусили пам’ятники військових “заговорити”: про полеглих можна подивитись цілий фільм

Джерело