Борис Яворський понад 25 років працював в Одеському бюро судово-медичної експертизи. За час роботи чоловік стикався з найрізноманітнішими проявами загибелі людей, що сформувала у нього своєрідне ставлення до смерті.

Чому працювати з живими складніше, ніж з мертвими, хто такі "медикаменти", який незвичний хабар пропонували на роботі та чому російська пропаганда навколо 2 травня в Одесі недолуга? Інтерв'ю Суспільного з судмедекспертом Борисом Яворським.

Про доброзичливе ставлення до смерті, роботу з живими та російську пропаганду: інтерв'ю з судмедекспертом з Одеси

У чому полягає робота судмедексперта?

Це достатньо масштабна і багатопланова робота. Якщо двома словами: володіти специфічними спеціалізованими знаннями з судової медицини, надавати допомогу правоохоронним органам в їхній роботі, відповідати на їхні запитання, допомагати розкривати злочини.

У якому випадку людина може опинитися на секційному столі у судовому морзі?

Тут краще ставити питання: в якому випадку вона може не опинитися на секційному столі. Є декілька варіантів того, що буде відбуватися з людиною після її смерті. Один з варіантів: якщо смерть відбулася вдома, не викликає жодних сумнівів у правоохоронних органів, померлий спостерігався довго й уважно у сімейного лікаря — у цій ситуації може бути виписане лікарське свідоцтво про смерть, і на цьому все закінчується.

Якщо людина померла в лікарні від захворювання, то вона може потрапити на стіл до патологоанатомів. Це люди, які займаються у чомусь схожою діяльністю. Проте це зовсім інша професія. В усіх інших випадках померла людина потрапляє до нас, щонайменше для встановлення причини, часу смерті, що передбачено кримінально-процесуальним кодексом. Жартома нас іноді називали "медикаментами", коли слово "мент" вживалося у нашій культурі.

До вас потрапляють у випадку насильницької смерті. Як це кваліфікується?

Для звичайної цивільної людини поняття насильницької смерті — це завжди, коли хтось когось вбив. Це завжди така смерть, яка є результатом чийогось волевиявлення. У медицині це поняття значно ширше. З точки зору медика, вдавитися їжею і померти — це чистої води насильницька смерть. Підковзнутися, впасти й розбити голову — також насильницька смерть.

За 24 роки роботи який з випадків був найскладнішим?

Коли ми говоримо про складність, потрібно розуміти, що вона буває абсолютно різною. Буває складність, яка пов’язана з масштабністю роботи. Наприклад, ще на початку діяльності мені дістався випадок – тіло загиблої в перестрілці людини. У цьому тілі було близько 70, скажімо так, отворів. Це було вбивство із застосуванням автоматичної зброї.

Часу лише на поверхневий опис пішло немало. Інша складність: наприклад, катастрофа військового гелікоптера, яка сталася приблизно 15 років тому. Вона пов’язана з островом Зміїний, наскільки я пам’ятаю. Гелікоптер зруйнувався у повітрі, понівечені механізмом тіла і їхні фрагменти розкидало на великій ділянці території — кілька квадратних кілометрів. Місцевість частково болотиста. Довелося шукати, ходити, збирати. Згодом за допомогою вже молекулярно-генетичних досліджень розбирати, де чий фрагмент. Після цього відтворювати події, які призвели до цієї катастрофи.

Якщо говорити про кількість зроблених експертиз, якщо говорити про витрачені нерви, сили, то на перше місце, безумовно, вийде робота з живими людьми. Те, що називають "зняттям побоїв". Офіційно це називається "експертиза живих осіб".

Чому з живими працювати складніше?

Почнемо з того, що цих випадків набагато більше. Умовно, на одного померлого припадає багато побитих. Дуже часто експертиза з живими використовується як аргументи в якихось затяжних конфліктах і суперечках. Людина, яка прийшла “зняти побої”, бажає будь-якими шляхами важкість свого стану погіршити, тому що це дасть йому певні додаткові аргументи в подальших судових позовах. І тут варіанти можуть бути різноманітні: від фальсифікації тілесних ушкоджень до спроби тиску на експерта або спроби якихось нестатутних взаємовідносин.

Пропонували хабарі чи щось подібне?

Мабуть, найцікавіший, кумедний, я б сказав, випадок у цьому плані в моїй практиці пов’язаний з фальшивим зґвалтуванням. Зараз таке явище відійшло у минуле, а от на початку 2000-х поширеною була ситуація, коли повії у випадку, коли клієнт не розрахувався, як захід протидії використовували міліцію. Негайно йшли й писали заяву про зґвалтування. Тиснули на недобросовісного клієнта і змушувати його "вирішити питання".

І зі мною стався подібний казус. До мене прийшла у супроводі працівників міліції дама, яка стверджувала, що її зґвалтували. Жодних ознак того не було. Але дама, дочекавшись моменту, коли правоохоронці відійшли, запропонувала мені угоду: вступити з нею терміново в інтимну близькість, прямо там, у гінекологічному кріслі. Той випадок і приклад виражений, як би сказали математики, коли предмет хабаря і сам хабар — це один і той самий предмет. Зрозуміло, що мене абсолютно подібна радість не зацікавила. Дама залишилася невдоволеною в усіх сенсах. Ось і навіть таке буває.

Вам сняться жахи? І чи впливає ваша робота на повсякденне життя?

Ні, не сняться. Вплив на повсякденне життя є: формування специфічних звичок. Наприклад, часто мити руки. Коли почався ковід, і це стало трендом, я сміявся і говорив друзям: "Вітаю. Ласкаво прошу у своє життя".

А яке ваше ставлення до смерті?

Взагалі робота будь-яким лікарем, що практикує, формує до смерті досить доброзичливе ставлення. Погано, що вона є. З іншого боку — добре, що вона є. Колись для себе сформулював думку, яка здалася мені важливою: “Людина, як біологічний вид, сформувалася в умовах обов’язкової смертності кожного індивіда”. І психіка людини також існує з усвідомленням кінця власного існування. Людина, яка раптово виявиться безсмертною, вірогідно, стане чудовиськом. Людині не можна жити вічно.

Поговоримо про російську пропаганду, яка використовує події, що сталися в Одесі 2 травня у Будинку профспілок для тверджень — "нацисти палили людей". Ви працювали із тими загиблими, чи можете розвіяти ці міфи? Розкажіть, від чого тоді померли люди?

Всі розмови про цілеспрямоване вбивство, кого б там не було — результат вкрай тупої й такої, що не хоче миритися з реальністю, пропаганди. Що стосується причин, то всі померлі там можуть бути розділені на чотири групи. Смерть від механічних ушкоджень — результат падіння з висоти тих, хто рятувався. Ушкодження безпосередньо від вогню: опіки, які призвели до смерті, зокрема опіки дихальних шляхів, — це окрема тема. Отруєння чадним газом і отруєння продуктами горіння. Один з найпідступніших механізмів настання смерті. І в цьому випадку він зіграв на повну.

Ви пам’ятаєте той день, коли 48 загиблих привезли до бюро?

Дуже добре пам’ятаю. У мене залишилися фотоматеріали того дня і документи, які ми заповнювали. Це був дуже довгий, можливо, найдовший і найважчий день у моєму житті.

З іншого боку пішла пропаганда про підвали, що людей спалювали живцем, про те, що людей добивали чимось, коли вони рятувалися від вогню. Жахлива, абсолютно огидна брехня і, що найнеприємніше — люди бажали чути саме таку брехню.

Чому перестали працювати в бюро судової медицини?

Протягом півтора року департамент охорони здоров’я чинив сильний тиск і змусив попереднього керівника звільнитися. Подальші кадрові рішення департаменту, м’яко кажучи, стали для мене дивними. Скажімо, якби я поставив собі за мету максимально швидко та ефективно зруйнувати судово-медичну службу області, я б ухвалював саме такі рішення, зупинився б саме на таких людях. Працювати з новопризначеним керівництвом мені недоречно, тож я пішов на кафедру судової медицини.

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Джерело