У Рівненському академічному обласному театрі ляльок з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну збільшилась кількість відвідувачів. Про те, як театр працює в умовах війни, чи змінився акторський склад та які нові теми з'явились в репертуарі художній керівник закладу Володимир Данилюк розповів у інтерв'ю Суспільному.

— Згідно з результатами дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, менше ніж 15% опитаних українців упродовж минулого року хоча б раз відвідували театральні вистави. Як оцінюєте цей відсоток і що вам каже ваша заповненість залу?

— Я так розумію, це загальна статистика по Україні. А якщо говорити про Рівне, наш регіон, то відвідуваність збільшилась. Якщо брати початок війни, лютий 2022 року, то спочатку, звичайно, був ступор, ми не знали, що робити, чи потрібне наше мистецтво. Та буквально за тиждень ми продовжили свою роботу в нових умовах, у нових реаліях і, на диво, кількість глядачів збільшилась. Зараз, аналізуючи все, можу сказати, що це сталося через внутрішньо переселених осіб. В основному це мами з дітьми, які переселилися на західну територію нашої держави. Така тенденція продовжується і до цього часу.

— Як вдалося адаптуватись до умов війни: повітряних тривог та відключень електроенергії, які були донедавна?

— Наш театр заведено називати меншим. Хоча це умовно, бо колектив у нас немаленький, 70 людей працює в театрі. Але через те, що наші вистави більш компактні, мобільні, менша кількість акторів у них задіяна, ми адаптувалися одразу ж і почали виїжджати туди, де зосереджена найбільша кількість переселенців. Грали по укриттях, по бомбосховищах. Ми придбали кілька генераторів, згодом нам подарували ще. Вони не такі потужні, але ми були готові і нам їх вистачало. Коли зникало світло, глядачі навіть не розуміли, що відбувається. Вистава продовжувалася, не було проблем. А під час повітряної тривоги ми спускаємось в укриття. Глядач не сидить і чекає, коли це все закінчиться, а наші актори й педагоги продовжують працювати. Я раніше мріяв зробити у сховищі камерну сцену, маленький театр, а тут війна допомогла. Ми спустилися донизу і зробили там укриття, зробили додаткову сцену. У цій ситуації ми робимо комфортні умови для того, щоб діти насамперед не відчули страху. Просто обіграли цю ситуацію трішки по-іншому.

Читайте також: Без російського контенту та не лише для дітей: як у війну працює Рівненський театр ляльок

— Чи доєднались до колективу вашого театру працівники-переселенці?

— Деякі наші працівники у перші ж дні поїхали за кордон. І завдяки внутрішньо переміщеним особам ми заповнили штат. Зараз можемо працювати на повну потужність, як ми це робили і раніше. У 2022 році ми випустили максимальну кількість прем'єр — сім. Всі вони були різнопланові: для наймолодших, дітей дошкільного віку, шкільного віку, для сімейних переглядів і вечірньої сцени.

— Як в умовах війни змінився репертуар театру?

— Коли почалась війна, у нашому театрі працювала режисерка з Києва Марина Богомас. Вона робила дві дитячі вистави для "Бейбі театру". Ось мала повертатись додому і тут ця біда, тож вона у нас залишилася. І якось разом з нею ми почали рухатись вперед, думати, що робити. Саме у Марини виникло творче бажання поставити імпресивну виставу, яка поєднала професійних акторів та аматорів. Вона досі є у нашому репертуарі. Також "Котики перемоги" — це ідея спілки театральних діячів. Ця п'єса випадково потрапила у наш театр, ми її прочитали й вона настільки нам сподобалася, що й зараз, щосуботи, ми показуємо її в укритті. Полюбилась вона й нашим глядачам. Ще ми виграли грант, який започаткували дві чудові жінки з Донеччини. Вони захотіли, щоб якийсь український колектив зробив разом з акторами і дітьми з Донецької області, які постраждали від війни, спільний проєкт. Там невеликі кошти, але зараз ми маємо змогу поставити цю виставу і з нею так само поїздити по нашій області.

— У перші місяці повномасштабної війни Рівненський академічний обласний театр ляльок зробив колаборацію з Довженко-центром. У вас відбувались покази української кінокласики. Що це за проєкт і чи плануєте подібні проєкти для дорослих?

— Це був чудовий проєкт. Працівники Довженко-центру звернулися до мене з такою пропозицією, ми ж підтримали. Багато приходило дорослих і молодих глядачів. Ми облаштували приміщення, в залі зробили екран, поставили відеопроєктор і раз в тиждень показували чудові роботи, які складають золотий фонд кіномистецтва в Україні. Окрім того, ми започаткували проєкт "Відкрита сцена". Раз на тиждень до нас приходили або професійні, або напівпрофесійні, чи навіть аматорські колективи, які хотіли просто показати своє мистецтво, зіграти виставу. Проєкт діє і до цього часу. Сьогодні ми не святкуємо наше професійне свято, хоча понеділок вважається в театрі вихідним днем, ми працюємо, у нас репетиція. Плануємо нові прем'єри, рухаємося вперед і робимо свою справу.

Читайте також Дощ, сніг і нічні морози: яку погоду на Рівненщині прогнозують найближчими днями З Рівного до Львова курсуватиме модернізований інклюзивний електропоїзд "У людей інші пріоритети": як війна може вплинути на поширення туберкульозу на Рівненщині — пояснює експерт

Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:

Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook

Джерело