У Рівному 2 червня на майдані Незалежності попрощалися з 43-річним військовим Олексієм Романчуком. Він загинув у грудні 2022 року, але інформацію про це підтвердили наприкінці травня 2023-го, повідомили у пресслужбі міської ради.
Олексій Романчук народився у Якутії в місті Нерюнгрі, де працювали його батьки. Там закінчив школу, вищу освіту здобував вже у Рівному.
“Льоша, хоч і народився у Росії, завжди вважав Україну своєю Батьківщиною. Від 2014 року, коли почалися перші прояви російського вторгнення, був готовий стати на захист країни. У 2015 році навіть пішов у військкомат, аби записатися добровольцем, хоч мав поганий зір. Проте тоді отримав відмову: чекайте, коли буде потреба — зателефонуємо. І зателефонували вже у березні 2022”, — розповідає кохана бійця Оксана.
З початком повномасштабного вторгнення РФ Олексій почав займатися волонтерською діяльністю, а вже 21 березня його запросили до військкомату. Батьки до останнього не знали, що син знаходиться у зоні активних бойових дій — він не хотів, щоб вони зайвий раз хвилювалися.
“Я розуміла, що це надзвичайно небезпечно, що Льоша не має досвіду. Але це було його рішення, він так відчував, вважав це правильним, а робити по совісті — було його життєвим принципом. Тож поїхав на навчання на Львівщину, за кілька днів вже їхав на Черкащину. А звідти — на Миколаївщину, Херсонщину. Командири бачили його прагнення щось змінити, щось робити. Хлопці казали, що для Льоши не було поняття відмовитися — навіть коли він розумів небезпеку, йшов і виконував завдання, без страху, бо так було треба”, — пригадує Оксана.
Зв'язок з його підрозділом зник з грудня 2022 року, відтоді Олексія вважали зниклим безвісти. Завдяки аналізу ДНК одного з тіл, які повернули по обміну 30 січня, вдалося встановити його особу.
У Олексія Романчука залишилися двоє синів: 13-ти та 19-ти років і кохана, з якою він мав одружитися у грудні того ж 2022 року. Поховали бійця на кладовищі "Нове".
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
Авторка: Тетяна Климчук
Джерело
