4 грудня 1992 року вийшла в ефір перша телепередача Житомирського обласного телебачення на каналі УТ-1, а з 1993 року програми почали транслюватися на каналі Житомир. Спочатку це було шість годин на добу, а згодом 24 години на добу.

Інженер обласного телебачення та нині головний інженер телеканалу Суспільне Житомир Володимир Кучеренко розповів, що перші телевізійні програми транслювалися упродовж двох годин на добу на каналі УТ-1. А починаючи з 1993 року, програми вже виходили на власному обласному каналі.

"В студії тоді працювали три камери — це були КТ-178. Ці камери стояли в студії, і з ними ми вийшли в ефір у 1992 році. Це були старі та недосконалі камери", — пригадує Володимир Кучеренко.

Відеоінженерка монтажу, яка працювала в телерадіокомпанії Світлана Палашкевич пригадала день, коли вийшла перша програма Житомирського обласного телебачення, яка тривала дві години.

31 рік тому на Житомирському обласному телебаченні вийшла перша телепрограма

"Ми всі стояли в інженерній кімнаті, і хто саме натиснув кнопку, я вже не пам'ятаю. Але була команда: "пуск". Хтось натиснув, все розпочало обертатися, і на цих екранах пішла наша програма. Я почала стрибати від радощів", — сказала Світлана Палашкевич.

Перший випуск новин вийшов в ефір 7 грудня 1992 року. Ведучим був журналіст Олександр Крючков.

"Найбільше запам'яталося те, що працювала вся команда. Усі були задіяні, і саме це мені допомагало. Я вивчив текст майже напам'ять, щоб читати якнайменше з листочка і створити враження, ніби ми вже справжні професіонали. Зрозуміло, що ми ще не вміли абсолютно все — ні монтувати, ні озвучувати з першого разу. Тому сюжети в новини дуже довго монтувалися. Але все вийшло нормально, глядачі нас дивилися. Вони не помічали всі ці недоліки. Їм було цікаво, що в Житомирі з'явилося своє телебачення", — розказав Олександр Крючков.

"Готували його досконально цілий тиждень. Оскільки тоді не існувало сучасних відеомагнітофонів, ми використовували магнітофони кадр-3. Це були великі бобінні магнітофони, і саме на цій бобіні працювала магнітофонна система КАДР-3ПМ", — сказав Володимир Кучеренко.

Зі слів Світлани Палашкевич, монтувати було дуже важко.

"Спочатку нас навчали монтувати на великих бобінних пристроях. Я, навіть не знаю, як їх правильно називають. Вони були майже мого зросту, а бобіни мали десь 50-60 сантиметрів у діаметрі, або може й метр. Нас було двоє — я і Оля Колесова. Одна з нас силою натискала кнопку, інша повинна була підштовхувати цю бобіну, оскільки вона не завжди легко оберталася", — пригадує Світлана Палашкевич.

Генеральний директор обласного телебачення Віктор Бойко, який очолював компанію з 1991 по 2011 роки, розповів, що матеріально-технічна база обласного телебачення, в основному, складалася з техніки, яку виробляли в інших країнах у 1990-1991 роках.

"Тоді не було грошей, як таких. Були купони, їх називали дерев'яні. Зрозуміло, що фінансування було обмеженим, і ми використовували славнозвісний бартер. Доводилося виступати як постачальником, так і менеджером, і працівником торгівлі. Таким чином створювали нашу технічну базу. Ентузіазм, поєднаний з діловими стосунками і здатністю приймати нестандартні рішення, дозволив нам вийти в ефір 4 грудня 1992 року", — сказав Віктор Бойко.

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube

Джерело