У невизнаному Придністров’ї 28 лютого пройшов з’їзд «депутатів» усіх рівнів. Під час заходу окупаційна адміністрація так званої «ПМР» звинувачувала Кишинів у посиленні економічного тиску й за підсумками ухвалила документ, у якому закликала Російську Федерацію вжити заходів для захисту «придністровського народу». У документі також містяться заклики до Генеральної асамблеї ООН, ОБСЄ та Червоного Хреста втрутитися у ситуацію.

Лідер «ПМР» Вадим Красносельський також, слідуючи методичці Кремля, назвав дії Кишинева – «геноцидом».

Напередодні з’їзду медійний простір України, Молдови та Румунії сколихнула інформаційна хвиля повідомлень стосовно Придністров’я. Очікування щодо анонсованого з’їзду зводилися переважно до одного прогнозу: придністровські «депутати» ухвалять прохання про приєднання до Росії. Це припущення, пройшовши фільтри «зіпсованого телефона» у десятках ньюзрумів, трансформувалося у новину про подію, яка вже начебто трапилася, ще до самого з’їзду.

Придністровський «чорний лебідь». У гру вступають США

Проте ризики, які йдуть з Придністров’я, існували незалежно від результатів з’їзду всі ці роки, й особливо вони загострилися під час повномасштабної агресії Росії проти України. Головний з них – це військова присутність Росії на території, яка прилягає до Одеської області України. Тому, зараз важливо нагадати, що це за регіон – Придністров’я, що за конфлікт триває у ньому, і яку роль він відіграє у контексті повномасштабної агресії Росії проти України.

Подробиці – у матеріалі «Главкома».

Ширма для реальних процесів

Придністровські депутати усіх рівнів, 28 лютого, зібралися на спільний з’їзд. Подія відбулася за день до звернення президента РФ Володимира Путіна до Федеральних зборів, яке заплановане на 29 лютого. Звісно, це занепокоїло, як Кишинів, так і сусідні столиці на предмет ймовірного звернення Тирасполя до Путіна з проханням визнати регіон за тією ж формулою, яка була використана Москвою для українського Донбасу напередодні повномасштабної агресії – начебто після звернення «республік». 

Придністровський «чорний лебідь». У гру вступають США

За підсумками зʼїзду депутати звернулися до Федеральних зборів російської Думи, ОБСЄ, Генасамблеї ООН та Червоного Хреста за захистом від Кишинева та його «геноциду». Саме так сформулював проблему Вадим Красносельський під час своєї промови.

Звісно, поняттям «геноцид» придністровські сепаратисти, як і їхні московські куратори, називають зовсім інші речі, ніж цивілізований світ.

Придністровський «чорний лебідь». У гру вступають США

Власне, побоювання, що Тирасполь може щось втнути обґрунтовуються історично. Результатом передостаннього з’їзду у 2006 році було рішення про проведення референдуму у 2006 році, на якому місцеве населення вже начебто висловилося за приєднання до Росії. 

Такого роду кульбіти, як в 2006-му, так і сьогодні створюють політичне підґрунтя для загострення ситуації й відвертають увагу від основного – військова присутність РФ в іншій державі. Вона як була, так і є, а розсіювання дискусії на гібридні теми, які є ширмою для реальних процесів, лише зміщує акценти.

Важливо пам’ятати два моменти. Перший – наразі в Придністров’ї розміщені три типи контингенту: сили ОГРВ (Оперативна група російських військ), в які були трансформовані залишки 14-ї армії, так звана Придністровська армія і миротворчі сили, створені за результатом мирної угоди 1992 року, яку Москва нав’язала Кишиневу після гарячої фази придністровської війни.

Загалом, за різними підрахунками, у разі військового загострення на ділянці, де Україна з Придністров’ям мають спільний кордон, Росія з окупованого регіону могла б залучити до 20 тисяч озброєних осіб. Дискусії щодо їхньої боєздатності – це вже про інше, але в перші тижні повномасштабної агресії ми спостерігали цілу серію провокацій направлених проти України.

Ще один аспект – Ковбасна. Село поруч з кордоном з України, в якому розташовується найбільший склад артилерійських боєприпасів у Східній Європі. За два роки повномасштабної агресії навколо Ковбасної курсувало багато розмов: що там зберігається і як все це можна було б використати. Варто згадати, що у 2019 році міністр оборони РФ Сергій Шойгу здійснив візит у Придністровʼя, в рамках якого заїхав перевірити ці склади. 

Придністровський «чорний лебідь». У гру вступають США

«У Колбасній щось є, але...», – так відреагував нещодавно спікер молдовського парламенту Ігор Гросу на питання «Главкома» про ці арсенали і можливість використання цих запасів Україною.

Читати також: Чи дістанеться Україні радянська зброя з Придністров’я? Інтерв’ю спікера парламенту Молдови

Питання боєприпасів критичне не тільки для України. Коли це стосується радянських калібрів, очевидно, що це предмет інтересу Росії також. Інше питання, що Росія не має сполучення з Придністровʼям, й програма мінімум Кремля у Молдові – створення хаосу на політичному рівні в рік президентських виборів.

Розхитування внутрішньої ситуації в Молдові через провокації в Придністров’ї може мати комплексний ефект, як на ситуацію в Молдові, так і Україні. Якщо для Кишинева дестабілізація полягатиме у підриві проєвропейського курсу, який втім політично монополізувала нинішня президентка Молдови Майя Санду для своєї передвиборчої програми, то для України розхитування ситуації всередині Молдови може загрожувати торговому шляху, який тепер також проходить територією Придністров’я.

Події ж на польському кордоні свідчать, наскільки була б бажаною для Кремля ізоляція України з боку сусідніх країн. До слова, сам факт, що територією Придністров’я проходить важливий для України транзитний коридор сам по собі свідчить, що в Тирасполі в Росію не надто і поспішають.

Усе це підвищує увагу до «ПМР».

І саме тому напередодні з’їзду, який пройшов 28 лютого, у Тирасполі відбулися без перебільшення історичні зустрічі. За ними можна прогнозувати наслідки й припускати, які міжнародні гравці тепер залучені в остаточне вирішення придністровської проблеми.

Фактор США

У переддень анонсованого зʼїзду депутатів в придністровських ЗМІ зʼявилася цікава новина: «Президент Придністровʼя Вадим Красносельський зустрівся з американським дипломатом Крістофером Смітом».

Придністровський «чорний лебідь». У гру вступають США

Містер Сміт не просто собі «американський дипломат», він – представник Держдепу США з політики щодо Східної Європі в Бюро Європи та Азії. Чиновник такого рівня особисто приїхав у «невизнаний» Тирасполь. У опублікованому пресрелізі окрім згадок про «економічну блокаду» робиться цікавий акцент на трансформації переговорного майданчика.

«Вадим Красносельський наголосив на значущості діалогу зі Сполученими Штатами як спостерігачем у складі [переговорного] формату «5+2» (формат врегулювання придністровського конфлікту, де Кишинів та Тирасполь виступають, як сторони конфлікту, Україна, Росія та ОБСЄ, як посерденики, а ЄС та США, які приєданлися у 2003 році, виступають спостерігачами – «Главком»)... Він також зазначив, що вважає актуальним формат «Постійної наради...» і взаємодію на рівні «1+1» (прямий діалог між Тирасполем і Кишиневом), – йдеться на сайті придністровських новин.

Переговорний процес у форматі «5+2» після повномасштабного вторгнення Росії в Україну набув замороженого стану, оскільки в ньому беруть участь і Україна, і країна-агресор – Росія. У нещодавньому інтерв’ю для «Главкома» спікер молдовського парламенту Ігор Гросу зазначив, що реабілітація переговорного формату, «було б подаруном для країни-агресора, тому про це мова не йде».

Переговорний формат «5+2» є платформою для вирішення придністровського конфлікту і складається з представників Кишинева та Тирасполя, як учасників конфлікту, Росії, України та ОБСЄ, як посередників, а також Європейського союзу та США, як спостерігачів.

А от реінтеграція «1+1», де немає Ро

Джерело